Інститут масової комунікації при Київському Національному Університеті Імені Тараса Шевченка. Курсова робота З теми „Публіцистика Уласа Самчука” Науковий керівник: Прокопенко М. І. Вступ 1) Відомості про письменника 2) Воєнний період 3) Повоєнний період: а) 1945-1948 – ідеологічно-програмова публіцистика б) Канадський період Висноки Вступ. Улас Самчук – це видатна постать у нашій літературі, збагнути її можна лише тоді, коли видати його багатотомник. Ми можемо ознайомитися з мізером, який залишив по собі письменник: журнал «Дзвін» з оповідання Уласа Самчука «Віднайдений рай», у тому ж 1991 році повість «Марія», видрукована «Українським письменником» у 1991 році, журналом «Дніпро» у 1991 році, опубліковано другий том епопеї «Волинь». Окремим виданням у видавництві «Дніпро» в 1993 році вийшла трилогія «Волинь», а журнал «Дзвін опублікував спогади письменника «На білому коні» /№1-3, 1993р./. той же таки «Дзвін» через рік продарував нам ще одні спогади Уласа Самчука «На коні вороному» /№6-8, 1994р./, а у 1995 році – «Записки на бігу» /№4-7/. У 1994 році «Український письменник» видав роман Уласа Самчука «Чого не гоїть огонь». Зазвичай, розглядаючи творчість Уласа Олексійовича Самчука, більшість звертають увагу саме на його літературні праці, хоча він залишив по собі багату публіцистичну спадщину. Саме про неї і піде мова у цій курсовій роботі. У наш час, коли разом з літературним питанням все більше й більше підіймається питання про українську журналістику, варто віддати певну шану класикам української журналістики. Власне таким є письменник Улас Самчук. До того ж, його праці мають цікавити сучасних журналістико знавців тим, що Улас Олексійович є письменником-іммігрантом, і його праці, що були написані та видані за межами України є справжньою цінністю для сучасного українського журналістикознавства. Вивченням публіцистичної спадщини Самчука займалися безліч науковців, такі як: Пінчук С, Леонід Горлач, Бачинська К, Євген Шилан, А.Василенко-Бойцун та інші. Саме ними було написано безліч наукових робіт (загалом статей). Мета цієї роботи – систематизувати публіцистичну спадшину Уласа Самчука та дослідити основні теми його публіцистики. Якщо зібрати до купи увесь матеріал, то маємо наступне. 1.Короткі відомості про автора. Улас Олексійович Самчук народився у селі Дермань, у Волинській області. Його батьки були селянами. Тяжко та виснажливо працювали біля землі та славного господарства. Вони передавали своїм дітям любов до життя і праці. Бажання вирватися з соціально обмеженого, окупованого суспільства привело молодого жовняра (вояку) польського війська до дезертирства у Німеччину. Це сталося у 1927 році. Почалися скитання молодого хлопця з Волині по закордонних землях. Куди б не закинула доля Уласа, головною темою його творчості була рідна земля та брати й сестри з України. Усе свідоме життя письменник ставив перед собою завдання бути літописцем українського народу, того часу, який сам бачив, переживав. Публіцистика Уласа Самчука – це спогади, статті, фейлетони, нариси, подорожні нотатки. А Власенко-Бойцун називав такі періоди публіцистичної діяльності автора «Волині»: воєнний 1938-1944 – репортерська, редакційна діяльність – і повоєнний, який ділиться на два часові відтінки: 1945-1948 – ідеологічно-програмова публіцистика МУРівського періоду: осінь 1948 – до кінця життя - публіцистика «канадського» періоду[1] . 2.Воєнний період. З 1938 року Улас Самчук почав працювати як публіцист. Завдяки йому, світ дізнався про героїчну боротьбу українців Закарпаття за незалежну українську державу. У 1939 році, після розгрому Карпатської Січі молодий публіцист повертається до Праги. Звідти він у 1940 році переїжджає до Кракова і з похідними групами ОУН у липні 1941 року – на Україну. По приїзді до Рівного, Улас Самчук став редактором газети «Волинь». Ініціатором цього видання був Степан Скрипник (згодом Патріарх УАПЦ Мстислав). «Перша справжня газета на території окупованої України, видана незалежними силами і засобами»[2] поч...